понедельник, 18 мая 2020 г.

ВЕБІНАР ЯК СУЧАСНИЙ СПОСІБ САМОРОЗВИТКУ 

Всім відоме поняття "семінари" та їх користь у процесі навчання. Семінари допомагають слухачу отримати, обробити та попрацювати над певною інформацією. Під впливом часу та нових технологій вони модернізувались, утворивши новий жанр - вебінари.
Звісно, вебінари за смисловим навантаженням мало чим відрізняються від семінарів - в основному тільки онлайн-форматом, що робить їх набагато зручнішими для відвідування. 

"Вебінар як особлива форма навчання з'явився в кінці 1990-х рр., коли в мережі Інтернет стали масово використовуватися надійні системи конференц-зв'язку. Торговий знак «Webinar» був зареєстрований в 1998 р.; в даний його власником є компанія InterCall." - зазначено на Освіта.ua. Але актуальним став не так давно.
  
Зараз дуже модною життєвою тенденцією  є саморозвиток: суспільство прагне розвивати свої таланти, постійно отримувати нові знання із зовсім різних сфер, самореалізовуватись як особистість. На мою думку, на виникнення та становлення цього принципу також вплинув розвиток мережі Інтернет. Більше не потребується бігати по всьому місту, відвідуючи курси для вивчення английської або менеджменту - це можна зробити вдома, в комфортному для себе середовищі. Вебінари є невід'ємною частиною в системі отримання додаткової освіти - вони дозволяють працювати в режимі реального часу не виходячи з дому.

Вебінари використовуються як для саморозвитку, так і для дистанційного навчання. Вони мають вигляд онлайн-конференції, де лектор перед аудиторію бажаючих порушує певне питання, ділиться інформацією, а потім відповідає на питання глядачів та дискутує з ними. Особливо такий спосіб корисний для людей, хто має більш розвивену слухову пам'ять - вебінари для таких особистостей більш ефективні, ніж, наприклад, підручники або текстові онлайн-курси. Також, особисто для мене інформація набагато краще запам'ятовується коли є можливість перепитати незрозуміли деталі та обговорити питання загалом. Однією із найбільших переваг вебінару є те, що вони не дорогі або взагалі безкоштовні. Варто зазначити, що вебінари існують на дуже різноманітні теми та для аудиторії різного віку.  
Цікаві вебінари можна знайти за такими ресурсами: 

пятница, 15 мая 2020 г.


Порівняння новин з різних ресурсів


Якщо коротко сформулювати поняття пресрелізу, то це коротке повідомлення для преси, що містить важливу новину.

Основна мета новин швидко донести до суспільства певну інформацію, тому онлайн-ресурси доволі часто користуються дописами своїх колег з інших видань, працюючи саме на швидкість, а не на якість або оригінальність. Щоб перевірити це, я порівняю декілька текстів однієї новини з різних ресурсів і перевірю їх на унікальність.

Оберемо новину. Я вирішила знайти дописи про початок карантину в Україні у зв'язку з коронавірусом від 12 березня 2020 року, тому що це була насправді термінова інформація і мала б дуже швидко поширюватись серед онлайн-видань.

Оберемо ресурси. Для порівняння я використала два онлайн-ресурси: КорреспонденТ.net та LB.ua.

Першим інформацію поширив КорреспонденТ - о 13:25 із заголовком "Кабмін ввів карантин через коронавірус - нардеп". 
LB додали допис о 13:49 з майже ідентичним "Кабмін вирішив ввести тритижневий карантин через коронавірус", але стаття набагато більша за обсягом і містить детальнішу інформацію.
Ідентичним також є формулювання умов карантину:
 "Він (карантин) передбачає закриття навчальних закладів, заборону масових зібрань понад 200 осіб і закриття авіасполучення з деякими країнами." - КорреспонденТ.

"Карантин передбачає закриття навчальних закладів; заборону масових зібрань понад 200 осіб (стосується спортивних заходів, які можуть проходити без глядачів, а також культурно-мистецьких заходів; закриття авіасполучення з деякими країнами." - LB. 
Це свідчить про те, що матеріал було отримано з одного першоджерела джерела, але навіть воно  вказано зовсім не схоже:
"Кабінет Міністрів прийняв постанову, якою у зв'язку зі спалахом коронавірусу в світі вводить карантин в Україні. Про це повідомила нардеп Вікторія Сюмар у Facebook".- КорреспонденТ
.
"Про це повідомила у фейсбуці народна депутатка від "Європейської Солідарності" Вікторія Сюмар, інформація також підтверджується на сайті Кабміну.Карантин передбачає закриття навчальних закладів; заборону масових зібрань понад 200 осіб (стосується спортивних заходів, які можуть проходити без глядачів, а також культурно-мистецьких заходів; закриття авіасполучення з деякими країнами. "Також буде закрито чимало КПП. З 219 залишиться 49. Прем'єр каже, що там обладнано місця для карантину", - зазначила Сюмар." - LB.
Також, обидва ресурси не змінили формулювання інформаціїї про закупівлю товарів від першоджерела, але друге видання зазначило,чий це вислів:

"Уряд також виділив 100 млн гривень на закупівлю товарів індивідуального захисту в приватних внутрішніх компаній.".- КорреспонденТ

"Сюмар також повідомила, що уряд виділив 100 млн гривень на закупівлю товарів індивідуального захисту у приватних внутрішніх компаній."- LB.

Висновок. Загалом, ці два дописи, хоча і містять абсолютно однакову інформацію, все ж таки сформульовані досить по-різному. Можна зазначити, що навіть таку термінову інформацію, як вказано вище можна адаптувати як завгодно, а не копіювати у інших ресурсів і це є великим плюсом саме цих ресурсів. 

четверг, 7 мая 2020 г.

СТИЛЬ: ЯК ЗНАЙТИ ВЛАСНИЙ

Кожен, хто любить писати і вміє це робити, мають свій стиль. Але що робити щоб знайти власний? Для цього дуже корисними є тренування. А як почати? Саме тому існує книга Ремона Кено "Вправи зі стилю" і значно облегшує життя майбутнього журналіста/журналістки або письменника/письменниці. Спробуємо дотримуватись короткого плану.

1. Обираємо новину.
Я обрала новину від 23го квітня 2020 року з онлайн-газети "День":


Перебуваючи на карантині, світова музейна спільнота знаходить тисячі способів, щоб продовжувати ділитись знаннями із своїми відвідувачами, закликаючи їх залишатись вдома. Один із найпоширеніших та найцікавіших способів — це музейні флешмоби. Так, днями британський Йоркширський музей запустив новий флешмоб #CreepiestObject, у рамках якого закликає музеї поділитись фотознімками найстрашніших музейних експонатів. Національний заповідник «Софія Київська» зі страшенним задоволенням долучається до флешмобу.

2. Обираємо стиль.
Для кращого результату я обрала декілька стилів, які здались мені найцікавішими: зворотній порядок, видавнича анотація та навпаки.

У ЗВОРОТНЬОМУ ПОРЯДКУ 
Із страшенним задовленням національний заповідник "Софія Київська" долучається до флешмобу. Фотознімки найстрашніших музейних експонатів - ось в чому полягає новий флешмоб #CreepiestObject, що днями запустив британський Йоркширський музей. Музейні флешмоби - це один із найпоширеніших та найцікавіших способів світової музейної спільноти продовжувати ділитися знаннями із своїми відвідувачами, закликаючи іх залишатися вдома під час карантину. 

ВИДАВНИЧА АНОТАЦІЯ
Світ опанований невідомою хворобою, у зв'язку з чим всі країни перебувають у стані карантину. Людство деградує, присвячуючи весь свій час соцмережам та відеоіграм. Світова музейна спільнота вирішує поділитися з усіма знаннями найцікавішим та найпоширенішим способом - музейним флешмобом. Музеї різних країн кожного дня долучаються до флешмобу і діляться фотознімками найстрашніших музейних експонатів, в тому числі і національний заповідник "Софія Київська". Що може піти не так? Те, що разом із вірусом, саме у "Софії Київській" прокидається стародавнє зло, насичуючи найстрашніші екпонати енергією і змушуючи їх сходити з фотографій через екран гаджетів. І вони йдуть, що захопити світ. Чи вдасться це їм? Читайте.
Новий фантастичний роман українського видатного письменника Н. б'є всі рекорди. Його лаконічне зображення персонажів, геніальні діалоги, вражаючий екшн та абсолютно несподіваний кінець заполнили серця читачів по всьому світу. Він -  український Стівеном Кінґ у світі літератури.

НАВПАКИ
У робочі дні місцева музейна спільнота губить всі способи, як не ділитись знаннями із чужими відвідувачами, закликаючи їх виходити на вулицю. Один з найсекретніших та найнудніших способів  - музейні флешмоби. Так, рік тому японський Токійський музей заборонив старий флешмоб #PrettiestObject, у рамках якого він забороняє музеям поділитися відеозаписами найгарніших музейних експонатів. Місцевий музей "Олеся Первомайська" з чудовими сумнівами заперечує флешмоб.


Як можна побачити на моєму прикладі, такі тренування покращують стилістику та допомагають виділити стиль, писати в якому сподобалось найбільше, а також розвивають критичне мислення, креатив, одночасно розважаючи.

четверг, 30 апреля 2020 г.

ФЕМІНІТИВИ: кому і чому потрібно



Час невпинно рухається вперед, відходячи від вже надто старих принципів життя, разом із тим рухається і мова. Ми звикли, що жінки працюють за певними професіями, існують навіть стеріотипно "жіночі" посади, але набагато раніше не було навіть цього. Сфера інтересів жінки повина була закінчуватись там, де закінчується її житло та сім'я. Зараз же, завдяки всіляким активістським рухам, дівчинка може стати ким завгодно, навіть якщо це тяжка, "нежіноча" робота. Час змінюється, суспільство розвивається, жінки пишуть, вчать, фотографують, знімають кіно, лагодять автомобілі, б'ють татуювання і займаються багатьма іншими цікавими речами. Чому ж не почати цінувати їх внесок, виділивши їй окреме слово для роду її діяльності? Я вважаю, що набагато поважливіше називати викладачку саме викладачкою, акторку акторкою і т.д., бо це підкреслює не тільки її працю, а ще й особистість.

Німецька мова давно має закінчення "-in" для позначення жіночого роду у всіх словах. Англійська мова взягалі не має гендерної принадлежності, що теж дуже круто. Чому б українській теж не еволюціюнувати до виду гендерно поважливої мови?

Звісно, в противагу використанням фемінітивів можна сказати "нінки хочуть гендерної рівності, тоді навіщо наголошувати на її статі фемінітивом? Навіщо підкреслювати те, що вона жінка в цій професії?".
Так, звісно, жінки прагнуть рівності. Але тоді виходить не надто чесно, що назви посад вживаються тільки в чоловічому роді. Як на мою думку, це заперечує значимість жінки у суспільстві та створює неприпустимі умови для розвитку жінки у певній сфері діяльності.

Так, зараз фемінітиви тільки починають розповсюджуватись серед нашої мови. Для нас це щось нове, ще не до кінця зрозуміле, для нас це ще "не звучить", але сподіваюсь, через кілька років цей рух повністю опанує наше мовлення. 

четверг, 2 апреля 2020 г.

Коротко про інтернет-медіа


Інтелект-карта про інтернет-медіа на основі видання Артема Захарченка "Інтернет-медіа". Дослідивши її, можна отримати коротку інформацію про:
  • Види мережевих ресурсів з прикладами
  • Види контенку
  • Види публікацій в мережі
  • Риси, які повинні мати публікації в мережі
  • За чим поділяються інтрнет-медіа




четверг, 19 марта 2020 г.



 МЕДІАГРАМОТНІСТЬ В ОНЛАЙН-КУРСАХ:витраченний час?

Медіаграмотність. Це слово чули всі неодноразово, але багато хто, тим паче ніяк не пов'язаний з медіасферою, не зможе сформулювати  визначення або чітко пояснити, навіщо воно нам треба і чим воно корисне. Медіаграмотністьце сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти й аналізувати складні процеси функціонування медіа в суспільстві, та їхній вплив.
На мою думку, якщо б суспільство більше цікавилось питанням медіаграмотності,поширювало  ідею саморозвитку та розвивало критичне мислення, то фейку, дезінформації, віри в пропагандиську інформацію стало б набагато меньше. Це зробило би людей більш розсудливими, навчило б аналізувати та перевіряти інформацію, а не сліпо передаватися паніці через будь-яку неправдиву новину у Фейсбуці.
Про це існує дуже багато літератури, тестів, а також, безкоштовних онлайн-курсів. Чи справді курси можуть допомогти? Перевіримо.
Перше що я зробила - відкрили перший же тест на медіаграмотність. Навіть я, людина, що трохи пов'язана з медіапростором, переплутала визначення медіаграмотності, не перевірила джерело статті та зовсім заплуталась у визначенні джинси, пропаганди та маніпуляції в статті.
Людина, що не має жодного зв'язку з медіа і не цікавиться цим питанням, отримала результат навіть меньще половини. Чи означає це, що вона легче довіриться фейковим новинам та почне дезінформувати навколишніх? Думаю, що так.





Для свого маленького дослідження обрала дев'ятигодинний  онлайн-курс "Very Verified", розроблений міжнародною організацією IREX спільно зі студією онлайн-освіти EdEra. 
Його навчальні матеріали дають практичні навички інформаційної грамотності, розвивають критичне мислення та заохочують до «здорового споживання інформації». вчать відрізняти факти від маніпуляцій, пояснюють як працюють алгоритми соціальних мереж, чому люди схильні вірити фейкам та містять пради захистити себе від брехні і маніпуляцій. 
Хоч матеріал більш-менш розрахований на дорослих людей, а не на дітей, викладення матеріалу досить легке і доступне до розуміння для будь-якого складу розуму. 


Перше, що справді змусило мене зупинитись саме на цьому онлайн-курсі - дизайн. Ілюстрації та гіфи в однаковому стилі, виконані в трьох кольорах: жовтому, чорному та білому. Яскраво, впадає в око та навіть трошки заспокоює внутрішнього естета. 

Друге - структура курсу. Весь курс займає дев'ять годин, що мені здається дуже зручним, адже саме швидкість і якість - те, що потребує сучасний світ. Викладений матеріал також поділений за часом: декілька хвилин, десять хвилин, півгодини, швидкий тест на десерт. 

"Автори пропонують проходити курс, поки п’єте каву. Поки їсте десерт, можна попрацювати над інтерактивними завданнями, тестами й додатковими матеріалами." - зазначила Іванна Ватраль в статті про курс для MediaSapiens.

На мою думку, такий структурований матеріал легко влучити в своє повсякденне життя: поки їдеш в громадському транспорті, чекаєш на друга або поки закипить вода в чайнику на чай.
Варто звернути увагу, що  курс доступний українською та англійською мовами, але тут також можна знайти мінус - використаний відеоматеріалів з американських ресурсів має, м'яко кажучи, не найкращу озвучку, що досить неприємно ріже вухо, а це, в свою чергу, відволікає від засвоєння матеріалу. Можливо, якщо краще пропрацювати мовне питання,з часом можна почати подавати інформацію на інших мовал, що вивело б "Very Verified" на міжнародну платформу та ще більше поширило б знання про медіаграмотність. 
Онлайн курс має п'ять розділів різних тематик, корисні поради на майбутнє, а також, можливість пройти фінальний тест та отримати сертифікат. Команди "EdEra" та "IREX" втілии круту ідею: після закінчення онлайн-курсу є можливість написати розробникам та отримати матеріали для викладання - команди підтримують різноманітні способи поширення корисної інформації для розвитку. 
На цей момент я ще не опрацювала "Very Verified" до кінця, намагаючись глибше розібратися в матеріалі з критичної точки зору, але вже можу сказати, що мої знання стали глибші. Я почала краще аналізувати контекст, шукати підтвердження будь-якій новині в достовірних джерелах, розрізняти маніпуляції в статтях.



Спробуємо ще раз пройти тест, через деякий відрізок часу. Як бачимо, результат змінився. В цей раз я витратила більше часу, розбираючись, перевіряючи та аналізуючи подану інформацію, але, як можна побачити, результат є і досить непоганий, як для мене.

Тож справді онлайн-курси корисні чи трата часу? Я вважаю, що точно не останнє. Взагалі, безкоштовні онлайн-курси це дуже крута ідея - не треба виходити з дому, можна займатися у будь-яку вільну хвилину, вчать організовувати своє розумове наповнення, сприяють саморозвитку, можна знайти щось, що справді зацікавить і, можливо, допоможуть визначити, чим прагнеш займатися у житті.

ВЕБІНАР ЯК СУЧАСНИЙ СПОСІБ САМОРОЗВИТКУ  Всім відоме поняття "семінари" та їх користь у процесі навчання. Семінари допомагають...